Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 910/18267/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Український інститут промислової власності", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015

зі справи № 910/18267/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків" "Таврія", м.Нова Каховка, Херсонська область (далі-Товариство)

до відповідача державного підприємства "Український інститут промислової власності", м.Київ (далі-Підприємство)

про стягнення 22 800,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Фінагіна В.Б.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 22 800,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 зі справи № 910/18267/14 (суддя Марченко О.В.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 (колегія суддів у складі: суддя Сотніков С.В. - головуючий, судді Остапенко О.М. і Шипко В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у даній справі скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства безпідставно набутих грошових коштів у сумі 22 800,00 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.01.2015, а рішення місцевого господарського суду від 27.10.2014 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, Товариство є власником патентів України на винаходи №№ 38194, 38382, 38383, 38384, 38385, 38386.

У період з 19.05.2014 по 26.05.2014 з метою підтримання чинності патентів за 2015 рік, Товариство, відповідно до низки платіжних доручень, сплатило на відповідний розрахунковий рахунок Підприємства, який відкритий у публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк", грошові кошти у сумі 22800,00 грн.

Листом від 28.05.2014 № 977/14 відповідач повідомив позивача про зміну поточних рахунків для зарахування зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності. У цьому зв'язку сплачений позивачем збір у сумі 22800,00 грн. за підтримання чинності патентів не був зарахований відповідачем за призначенням, внаслідок чого Товариство звернулося до Підприємства з вимогою від 04.07.2014 про повернення означених коштів.

Проте, відповідач грошові кошти в сумі 22 800,00 грн. позивачу не повернув, збір за підтримання чинності патентів не зарахував, у зв'язку з чим Товариство звернулося з позовом про стягнення вказаної суми на підставі статті 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він здійснив всі дії передбачені Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1716 шляхом оприлюднення відомостей про зміну поточних рахунків для сплати та зарахування зборів за підтримання чинності патентів і направлення позивачу повідомлення про зміну рахунків. При цьому відповідач вказував на те, що зміна поточних рахунків була пов'язана з віднесенням ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних банків, згідно з постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 та введенням у банківській установі тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014. Крім того, відповідач зазначав, що позивач, листом від 01.07.20141 № 1233/1.5 був повідомлений про введення у ПАТ "Брокбізнесбанк" ліквідаційної процедури, за результатами якої будуть задоволені кредиторські вимоги Підприємства та після чого відповідач поверне Товариству сплачені грошові кошти. Втім, на даний час ліквідаційна процедура ПАТ "Брокбізнесбанк" не завершена та у зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідач не має можливості повернути згадані грошові кошти. На думку відповідача, останній вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивач здійснив оплату збору за підтримання чинності патентів з порушенням наведеного Порядку, та помилково перерахував грошові кошти не на поточний рахунок Підприємства, що був визначений для таких цілей в оголошенні, розміщеному у газеті "Урядовий кур'єр" від 14.03.2014 № 47 та у Бюлетені Державної служби інтелектуальної власності від 10.02.2014 № 3.

Наведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 22 800,00 грн.

При цьому, врахувавши вимоги ст.ст. 29, 36 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", пунктів 4, 6 Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1716, ст. 1212 ЦК України, суд правильно виходив з того, що відповідно до фактичних обставин справи підстава для подальшого утримання відповідачем спірної грошової суми відпала в результаті зарахування збору за підтримання чинності патентів, який був сплачений позивачем на рахунок Підприємства в АТ "Укрексімбанк" 02.06.2014 та 18.06.2014.

Суд також обґрунтовано відхилив заперечення відповідача про відсутність в нього обов'язку з повернення грошових коштів у сумі 22800,00 грн. з огляду на зміну рахунків для зарахування збору, оскільки поточний рахунок у ПАТ "Брокбізнесбанк" не був закритий, а розміщення відповідачем оголошення про зміну поточних рахунків для зарахування збору не впливають на його обов'язок повернути безпідставно набуті грошові кошти.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 зі справи № 910/18267/14 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Український інститут промислової власності" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Палій